Публічний простір

Ми недаремно описуємо проблеми публічного простору в останню чергу, адже більшість небажаних явищ із трьох минулих розділів призводять до того, що в публічному просторі київських (гадаємо, і всіх пострадянських) подвір'їв проводять свій час дуже мало людей. Їм незатишно, незручно, нудно, некомфортно, незрозуміло та негарно. Подвір'я за замовчанням стали зоною відчуження, яку більшість людей не розглядає взагалі як місце для спілкування та проведення дозвілля. Це доля тих, в кого не лишається вибору: літніх людей і батьків з маленькими дітьми. Але і вони за нагоди раді поїхати «в місто», де, як мінімум, цікавіше та різноманітніше.

Люди в подвір'ях — це те, заради чого ми почали створювати «Київський стандарт», а отже вважаємо тему публічного простору найголовнішою в тому спектрі проблем, які ми взялися досліджувати. Як ми зазначили у вступному слові, нашою місією є повернення людей у двори, а дворів — людям.

Якщо всі проблеми та проміжні явища, що пов'язані з публічним простором, згрупувати в теми і не вдаватись у деталі, то можемо побачити, що через певні базові причини в публічному просторі:

• погане освітлення (недостатньо інтенсивне або ж непридатне за типом для певної території);
• присутні глухі і занедбані паркани (ними огороджують будівельні майданчики);
• присутні небезпечні деталі та механізми (наприклад, гострий піддашок входу в підвал будинку);
• мешканці вигулюють своїх домашніх улюбленців та не прибирають за ними;
• існує відкритий ґрунт (який обов'язково перетворюється на бруд та пил);
• присутнє сміття;
• присутні прояви так званого «ЖКГ-арту» — креативу жеківців (часто у формі малих архітектурних форм або псевдопатріотичного живопису);
• частина простору є абсолютно беззмістовною;
• дитячі та спортивні майданчики є досить недоладними, звичними та нецікавими;
• побілені бордюри та дерева (наче в радянській військовій частині);
• відсутні комфортні та цікаві місця для відпочинку.

Багато проблем негативно впливають на рівень безпеки. Головним чином через те, що в публічному просторі майже не проводять час добровільно самі мешканці (територія стає безлюдною), але також і через погане освітлення та наявність непроглядної території (глухі паркани).

На діаграмі ми також можемо побачити декілька замкнених кіл («першопричини — загальні наслідки — першопричини» та «небезпека — загальні наслідки — небезпека»), тобто наслідки негативних явищ підсилюють причини. На них ми звернемо особливу увагу при подальшому аналізі причинно-наслідкових зв'язків. У діаграмі такі зворотні зв'язки від наслідків до причин виділено червоним кольором.

Кореневі причини є досить схожими на ті, які ми описували в інших розділах. Основні з них можемо об'єднати у дві групи: недолуге проектування та недолуга експлуатація території (далі роздивимося їх детальніше). Крім того, можемо відмітити, що мешканці погано орієнтуються в законодавстві. Із розділу «Навігація і комунікація» ми знаємо, що у відповідних зонах публічного простору відсутня інформація про правила поведінки, тому в людей немає чіткого розуміння, як себе поводити в тому чи іншому місці. Це призводить до низки конфліктів, що погіршують якість та кількість соціальних зв'язків між мешканцями, а отже суттєво зменшує рівень соціального контролю (мешканець не виконує роль охоронця свого подвір'я). Низький рівень соціального контролю зменшує рівень розуміння, як себе поводити у тому чи іншому місці (тобто підсилює одну з першопричин проблем). Коло замикається.

До того ж, як завжди, у проектувальників, забудовників, жеківців немає чіткого розуміння потреб мешканців і взаємозв'язків між ухваленими рішеннями і проблемами, до яких вони призводять. Все це підсилюється інертністю в ухваленні рішень та застарілими будівельними нормами.

З одного боку, архітектори запроваджують невдалі рішення, проектуючи подвір'я, або ж недостатньо деталізують проект (хто буде визначати модель вуличної лавки, якщо потрібно спроектувати цілий ЖК на декілька гектарів території та тисячі квадратних метрів житлової площі?), а отже ухвалювати рішення доводиться підрядникам. З іншого боку, у процесі будівництва відбуваються сильні відхилення від (і без того неідеального) проекту.

Найчастіше невдалі проектні рішення стосовно території подвір'я ухвалюються тому, що проектуванням займаються спеціалісти без необхідної кваліфікації — проект благоустрою створює не архітектор публічного простору чи ландшафтний дизайнер, а ті самі спеціалісти, що проектують житлові будинки. Забудовник не бачить цінності у вузькопрофільних професіоналах, а тому в умовах постійної погоні за економією не наймає їх на проект.

Також через економію коштів забудовник не оплачує роботи по контролю за якісним виконанням проекту, а отже авторський нагляд фактично не відбувається. Раніше ми говорили про те, що цю функцію не виконують і органи контролю від міста. Отже відхилення від проекту, які не є рідкістю, не виправляються.

Через ту саму гонитву за економією ЖЕК не наймає профільних спеціалістів для певних робіт, а також використовує зношені матеріали, які за якоїсь причини завжди є в достатку. Через брак профільних спеціалістів експлуатація подвір'я відбувається за перевіреними роками схемами: «прийшла весна — побілимо бордюри та дерева», «протоптали доріжку через газон — поставимо паркан, щоб не ходили, де не треба», «потрібно облаштувати зелену зону — посадимо газонну траву». Питання «чи можна якось зробити краще (ефективніше, раціональніше, комфортніше для мешканців)?» не ставиться.

Наслідками недолугого проектування та експлуатації подвір'їв у купі з помилками, які було описано в минулих розділах, є низка загальних проблем:

• подвір'я мають неестетичний вигляд;
• у подвір'ях присутній бруд;
• у подвір'ях небезпечно проводити час;
• територія подвір'я використовується нераціонально, тому жителі не користуються його потенціалом у повній мірі;
• подвір'я незатишні та мають неестетичний вигляд;
• у публічному просторі некомфортно та просто нудно.

Кожна з цих проблем призводить до того, що у подвір'ях проводить час дуже мало людей, а ті, хто все ж таки там присутні, представляють малу кількість соціальних груп. Подвір'я слугує суто транзитною зоною від під'їзду до власного авта чи зупинки громадського транспорту. Люди не затримуються у ньому, а отже не проводять час разом: не знайомляться, не займаються спільними справами, не обговорюють нагальні проблеми та не приходять до консолідованих рішень. Тобто середовище не спонукає групу незнайомців, що об'єднані спільним подвір'ям, до формування спільноти сусідів — соціальні зв'язки між ними дуже слабкі.

Як ми писали вище, слабкість соціальних зв'язків призводить до повної відсутності соціального контролю — мешканці не контролюють поведінку одне одного, прояви соціальної відповідальності фактично відсутні. Крім того, мешканці комплексу не відчувають себе у безпеці, оскільки подвір'я видається беззмістовною територією, в якій перебуває велика кількість незнайомців. Тобто являє собою зону відчуження, яка аж ніяк не асоціюється з «моїм» або ж «спільним», і де немає впевненості в тому, що в потрібний момент хтось прийде на допомогу.

На діаграмі наслідків ми можемо побачити два замкнені контури — наслідок проблеми підсилює одну з причин, з часом проблема проявляється дедалі гостріше.

Один з них, «відсутність розуміння правил поведінки — конфлікт інтересів — погіршення соціальних зв'язків — відсутність розуміння правил поведінки», ми описали вище, в аналізі кореневих причин. Здається, важливішим є інше замкнене коло:

• у подвір'ї проводять час дуже мало людей;
• соціальні зв'язки між жителями дуже слабкі;
• мешканці комплексу не відчувають себе в безпеці;
• мешканці ініціюють огородження території ЖК парканом;
• огороджена територія втрачає зв'язок із містом, а отже людей біля будинків стає ще менше.

У пошуках відчуття безпеки мешканці відгороджуються від «інших», тим самим зменшуючи у подвір'ї кількість людей, які могли б наповнити його життям та зробити безпечнішим. Слід відмітити, що забудовники дедалі частіше грають на випередження та будують паркани ще до введення перших будинків в експлуатацію, тим самим здобуваючи конкурентну перевагу. Тему так званих «gated communities» (відгороджених спільнот) та їхній негативний вплив на міське середовище та взаємовідносини між містянами ми детально розглянемо в темі «Небезпека».

Зменшення кількості та варіативності людей на території ЖК негативно впливає і на різноманіття та якість комерційних установ. У темі «2.6 Активний перший поверх» розділу «2. Фасади» ми проаналізували, як бізнес може покращити публічний простір.