3. ПІШОХІДНА ТА ТРАНСПОРТНА ІНФРАСТРУКТУРА

3.6 Бар'єри в під'їзді

Декілька сходинок, що суттєво ускладнюють життя людей з обмеженою мобільністю
Входи в під'їзди часто не пристосовано до потреб людей з обмеженою мобільністю. Щоб дістатися квартири, треба подолати 5−6 сходинок, поріг та інколи ще східці всередині будинку. Це — одна з причин того, що люди з інвалідністю зрідка виходять на вулицю. Існує кілька шляхів вирішення цієї проблеми: облаштування входів в один рівень з землею, створення похилих пандусів та встановлення підйомників.
Підняті над рівнем тротуарів входи до під'їздів — додаткова проблема для мешканців. З обмеженням мобільності у своєму житті стикається більше половини населення. Це не тільки люди з інвалідністю, а й ті, хто тимчасово втратив мобільність через травми, люди з дитячими візками. Щодня їм доводиться долати додаткові перешкоди, створенню яких можна було запобігти.
З бар'єрами в архітектурному просторі зіштовхуються у своєму житті понад 50% населення, і це не лише люди на інвалідних візках. До категорії людей з обмеженою мобільністю відносяться батьки з дітьми на візочках, люди похилого віку та ті, хто має тимчасові проблеми зі здоров'ям. Відсутність умов для вільного пересування перешкоджає можливості вести активне та повноцінне життя, а також порушує права людини.
Причини та наслідки
Карта причинно-наслідкових зв'язків відсутності місця для зберігання велосипедів
Завнтажити .XLOGIC або .PDF
Коріння проблеми — у незрозумілих застарілих вимогах та інертності проектувальників. Будівельні норми рекомендують розташовувати нижній край вікна житлових приміщень не нижче 1,8 м від рівня землі, а вхід до будівлі припіднятий не менше ніж на 15 см над рівнем тротуару.
ДБН В.2.2−15−2005. Будинки і споруди. Житлові будинки

2.16 Позначка підлоги приміщень при вході до будинку повинна бути вище позначки тротуару перед входом не менше ніж на 0,15 м. Позначку низу віконних прорізів приміщень квартир перших поверхів (за винятком квартир з виходом на приквартирну ділянку), як правило, приймають не нижче за 1,8 м від планувальної позначки землі. Вхідні сходи мають дублюватися пандусами для пересування дитячих та інвалідних колясок.
З іншого боку, ігнорувати ці рекомендації важко — вікна в землю на першому поверсі в українських реаліях неприйнятні. За відсутності палісадників квартири будуть буквально виходити на вулиці, а в умовах відсутності закритого подвір'я і «вільного планування» забудови палісадники взагалі небезпечні і неможливі. Всі ці проблеми можна було б подолати розміщенням на перших поверхах громадських закладів (див. розділ «2.6 Активний перший поверх»). Це зробило б подвір'я менш нудними, урізноманітнило б їх. До того ж, мешканці могли б користуватися необхідними послугами, не виходячи зі свого комплексу.
Через сукупність невдалих рішень (хаотично розставлені будинки, прохідні двори, криміногенна ситуація) утворюється замкнуте коло. Планувальникам все ж доводиться підіймати вікна, а вхід у під'їзд або перший поверх опиняються на висоті 5−6 сходинок, перетворюючи шлях до власної квартири людини на візку або батьків із дитячим візком на штурм Евересту. Пандуси крадуть частину подвір'я і часто дуже ускладнюють його простір, а також найчастіше вони реалізовані настільки погано, що ними дуже важко (у деяких випадках і зовсім неможливо) користуватись. Детальніше про це читайте у темі «3.8 Пандуси».
Якщо архітектор все ж зробив вхід в один рівень з землею, ДБН все одно встромлять йому палиці в колеса вимогою незрозумілого перепаду в щонайменше 150 мм. Існує міська легенда, що це робиться через суворий сніжний клімат, мовляв, інакше під'їзд засипле снігом. Але в Скандинавії чомусь обходяться без сходинок. В Україні ж замість похилого пандусу, який запросто компенсував би перепад у 150 мм, роблять три сходинки, а збоку — незручний пандус.
Дві сходинки та сором'язливий пандус
Очень часто застройщики стараются сейчас делать [вход] в один уровень. […] Но, как правило, есть порожек. Порожек для маломобильных групп — это непреодолимое препятствие. У нас все в порожках везде.
Олеся Скринник, консалтингова компанія «UTG»
Пандуси «причеплюються» до ґанку збоку, ґанок завузький, і людині на візку доводиться маневрувати на кількох 90-градусних поворотах. Далі на неї чекають вузькі двері, другу стулку яких неможливо відчинити людині на візку, дитині або людині невисокого зросту. За давньою традицією її зачинено або взагалі забито.
Все двери в подъезд у нас делаются либо узкие, либо тяжелые и с велосипедом или коляской их очень трудно открывать.
Ксенія Семенова, ГО «Асоціація велосипедистів Києва»
Двері в під'їзд — не остання перешкода. За ними слідують пороги від дешевих дверей, які візку важко долати, та вузькі коридори, де візку складно маневрувати. ДБН стверджують, що під візки слід облаштовувати лише ті під'їзди, де житимуть люди з інвалідністю. Те, що вони можуть жити в будь-якому під'їзді, чомусь не враховується.
Найчастіше проектувальники навіть не намагаються зробити під'їзд в одному рівні з землею, не вбачаючи в сходинках жодної проблеми. Адже сходинки на вході завжди були — достатньо подивитися на радянські будинки, в яких східці були або ззовні, або всередині, або ж взагалі і там, і там.
Приклади вирішення проблеми
Проектуючи житлові будинки, деяким архітекторам все ж таки вдається опустити вхід до під'їзду до рівня землі. Це важливий і часто нескладний крок для створення безбар'єрного середовища.
Якщо за якихось обставин вхід до під'їзду все ж таки потрібно піднести на невелику висоту, ситуацію може врятувати положистий пандус. Непомітний перепад висоти без зайвих сходинок зробить вхід до під'їзду комфортним для всіх мешканців.
Вхід до під'їзду виконано у вигляді суцільного пандусу, що зручний як для людей з візками, так і для звичайних пішоходів. Сходи ведуть до сходової клітини.
Made on
Tilda