3.8 Пандуси

Пандуси часто розміщуються в неправильних місцях із неправильними нахилами або взагалі відсутні. Конструкції пандусів іноді занадто складні або вузькі, через що ними складно користуватись. Їх використовують для виправлення проблеми з перепадами рівнів подвір'я та підесеного під'їзду.

Необхідність у пандусах з'являється в наслідок перепаду висот у подвір'ї та всередині будинку. Це компромісне рішення, яке дає змогу маломобільним людям дістатися з точки А в точку Б (наприклад, подолати сходи до під'їзду). Тобто кожен додатковий значущий перепад висоти (наприклад, піднятий вхід до під'їзду) — це додатковий пандус, що забирає частину подвір'я та все одно є перешкодою і вимагає зусиль для подолання.

Будівельні норми містять чіткі приписи щодо організації пандусів (хоча і недосконалі), але найчастіше пандуси у київських ЖК цим нормам не відповідають.

Через відсутність розуміння проблем жителів, пандуси вважаються не таким вже й значущим питанням у масштабі будівництва цілого житлового комплексу. У зв'язку з цим архітектори часто просто ігнорують це питання на етапі проектування або ж недостатньо деталізують проект, покладаючись на будівельників. Будівельники ж, у свою чергу, діють на власний розсуд і, не маючи достатньої кваліфікації (та мотивації), не дотримуються технології будівництва і норм при спорудженні пандусів (або ж просто їх не споруджують). Після того як перші мешканці починають користуватись територією ЖК, жеківцям стає зрозуміло, що необхідно споруджувати пандуси або виправляти помилки архітекторів і будівельників, оскільки, наприклад, мами з візками просто не можуть потрапити в під'їзд без сторонньої допомоги. Ми вже розуміємо, що жеківці теж діють на власний розсуд і не наймають профільних фахівців для таких робіт. У результаті, найчастіше в житлових комплексах мешканці стикаються з наступними проблемами:

— панудси занадто вузькі;
— пандуси виконано у вигляді накладених на сходи рейок (така конфігурація пандусу не може задовольнити всього різноманіття моделей дитячих та інвалідних візків);
— пандуси занадто круті (підійматись ними дуже важко, а спускатись іноді просто небезпечно);
— пандуси мають занадто складну конструкцію (і тим самим дедалі спотворюють зовнішній вигляд подвір'я та крадуть цінну площу);

Ще однією проблемою є те, що пандус сприймається суто як полога площина, яка дозволяє хоч якось подолати перепад висот людині на візку або з візком, а не продумана конструкція, що дозволяє зробити це комфортно. Зовсім зрідка пандуси супроводжуються поручнем, не кажучи вже про поручні на різній висоті та ще й з обох сторін.

Хоча, як ми дізнались із розмов з експертами, і самі будівельні норми не відповідають на 100% потребам маломобільних людей.

Іноді увага жеківців так і не доходить до проблеми з пандусами (або ж вони роблять вигляд, що не бачать цієї проблеми), і деякі сходи та інші перешкоди лишаються без пандусів. А отже, маломобільні люди не мають шансу подолати ці перешкоди. Часто пандус споруджується лише на одному з кількох входів до об'єкту (мовляв, і так достатньо, адже можливість потрапити сюди тепер є), що ставить маломобільних людей у ще більш незручне становище в порівнянні зі звичайними пішоходами.

Найгіршу ситуацію ми можемо спостерігати на входах у магазини та інші заклади обслуговування, оскільки найчастіше вони відкриваються після заселення будинку, а отже, їх ніхто не контролює на відповідність ДБН.

Протилежною ситуацією є завзяте та необдумливе виконання приписів ДБН («щоб не було проблем з органами контролю»). У такому випадку архітектори облаштовують будь-які перепади висоти сходами та пандусом, хоча задовольнити потреби всіх мешканців міг би лише пандус. Позбувшися сходів, архітектори могли б сильно спростити пішохідний шлях.

За принципами універсального дизайну архітектори з самого початку повинні проектувати такий простір, яким могли б однаково комфортно користуватись усі групи людей (у т. ч. і з особливими потребами), а не адаптувати непристосоване для певних груп середовище. Якщо через об'єктивні обставини (наприклад, через складний рельєф) все ж таки потрібно створювати пандуси та інші елементи для маломобільних людей, їх намагаються не відділяти від шляхів звичайних пішоходів, а органічно інтегрувати в середовище.

Так, наприклад, пандуси не виконуються у вигляді окремої конструкції, а об'єднуються зі сходами. Таким чином різні групи людей можуть скористатись одним і тим самим шляхом. Сходи стають зручнішими для всіх, адже в людей з'являється вибір: піднятися чи спуститися пологою поверхнею або ж сходами.

На фото ми можемо побачити, що частина конструкції пандусу також може стати місцем для сидіння, а деякі люди (не маломобільні) обирають для пересування саме пандус.

Іноді проектувальники замість складної конструкції сходів із пандусом запроваджують просту пологу поверхню (суцільний пандус), якою однаково зручно користуватись як маломобільним людям, так і звичайним пішоходам. Таке рішення є економним та спрощує територію подвір'я.

Архітектори часто побоюються запроваджувати таке рішення, мовляв, пандусом незручно буде користуватися звичайним пішоходам зимою, адже його поверхня буде слизькою. Це досить дивне зауваження, оскільки, якщо пандус буде незручним для звичайних пішоходів, він буде тим паче незручним для маломобільних людей. Отже, потрібно просто проектувати зручні пандуси (як мінімум, із правильним кутом нахилу) та регулярно чистити його від криги (як і решту пішохідних шляхів на території ЖК). Тоді ними зручно буде користуватись усім мешканцям.